ЇМ НАША ШАНА І ВІЧНА ВДЯЧНІСТЬ… ДО ДНЯ ВИЗВОЛЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУКТІВ ДРУЖБІВСЬКОЇ ГРОМАДИ
Що нам відомо про деякі сторінки нашої історії?
Дата окупації німецько-фашистськими загарбниками Хутора-Михайлівського та навколишніх сіл – 30.09.1941 р.
Дата звільнення 05.09.1943 р.
695 днів і ночей наші земляки були під гнітом німецьких окупантів. Саме в Хуторі-Михайлівському в концлагері загинуло і розстріляно більше 20 тис. військовополонених та 600 мирних жителів. Але завдяки перелому на усіх фронтах Другої світової війни у 1943 році почалося звільнення населених пунктів нашого регіону від фашистської навали. Ось що писалося в одному з наказів Ставки верховного головнокомандуючого по виконанню завдань у рамках Чернігівсько-Прип'ятьської наступальної операції:
Наказ Ставки Верховного Головнокомандування від 16.08.1943 р. Центральному фронту Генералу армії Рокосовському К.К.
«…наступаючи в загальному напрямку Севськ-Хутір-Михайлівський, не пізніше 1-3 вересня вийти на рубіж річки Десна південніше Трубчевська – Новгород-Сіверський – Шостка – Глухів – Рильськ. У подальшому розвивати наступ у загальному напрямку Конотоп – Ніжин – Київ».
Населені пукти нашої громади звільняли бойові підрозділи 149 стрілецької дивізії 65 армії під командуванням генерала А.А.Орлова.
Не можна не згадати про один із яскравих і безперечно героїчних епізодів, який трапився при звільненні с.Чуйківка. У своїй книзі «В походах і боях» двічі герой Радянського Союзу, генерал армії П.І.Биков – командуючий 65 армією написав:
«В ходе наступления переезжал на новое место КП 18-го корпуса. В полевой машине ехал Иван Иванович Иванов, нач. штаба и несколько офицеров. Впереди река, мост, а дальше – село Чуйковка. Машина спустилась к реке, как вдруг из улочки выскочило трое мальчишек. Они бежали навстречу, махали руками и что-то кричали. Шофер, не сбавляя газа, помахал им рукой, приветствуя. И тут один мальчик, словно птица, взбежал на мост: «Стойте! Мины!» - донёсся крик. Его заглушил взрыв. Взлетели в воздух балки и доски. Тело Кости подобрали в реке спасённые им от смерти офицеры…»
«Президиум ВС СССР посмертно наградил Костю Янина орденом Отечественной войны».
5 вересня 1943 року мешканці наших сіл зустріли з радістю та сльозами на очах…У цей день по радіозв'язку лунало:
«…В районе южнее Брянска наши войска продолжали успешное наступление и, продвинувшись на отдельных участках вперёд от 8 до 14 км заняли свыше 50 неселённых пунктов и среди них крупный железнодорожный узел Хутор-Михайловский, районные центры Орловской области Локоть и Суземку, районный центр Сумской области Середино-Буду…»
Найдорожче на світі – це мир! Бережіть його!
